i. Державні органи повинні дотримуватися законодавства про доступ до інформації, відповідати на запити та надавати інформацію, що представляє суспільний інтерес, фізичним, юридичним особам та інших зацікавленим сторонам.
ii. Рекомендується оцінювати та оприлюднювати результати діяльності державних органів, враховуючи заздалегідь визначені цілі та показники. Це має розширити та посилити громадський контроль за інституціями та зменшити необхідність здійснення контролю з боку політиків.
iii. Для державних органів, які мають Правління, важливо посилити роль, яку вони відіграють при перевірці рішень, прийнятих керівництвом. Для досягнення критеріїв незалежності члени Правління не мають бути залежними від керівництва.
iv. При призначенні членів керівних органів необхідно уникати концентрації впливу.
v. Положення, встановлені нормативно-правовою базою, повинні чітко та виправдано регулювати підстави для звільнення членів керівного органу.
vi. Задля уникнення нерівномірності, необхідна збалансована політика щодо заробітної плати членів керівних органів державних установ. Крім того, рівень виплачуваної заробітної плати повинен залежати від результатів діяльності установи та, зокрема, її керівництва.
I. Призначення керівного органу та членів...
I.i Ризик втрати незалежності колективних органів може збільшуватися, якщо їх члени звільняються та обираються одночасно. Членів колективних органів управління слід змінювати поступово з інтервалом у кілька років. Такий підхід унеможливить працевлаштування всіх членів колективного органу протягом одного парламентського циклу.
I.5. Члени керівного органу не змінюються одномоментно
I.6. Члени Правління не змінюються одночасно
I.ii Новопризначені керівні органи інституцій мають бути нейтральними у своїх майбутніх рішеннях. Для державних органів призначення кандидатів на керівні посади може залежати тільки від одного суб’єкта чи гілки влади (наприклад, від уряду), що може створювати прямий конфлікт у разі контролю з його сторони. Незалежність в управлінні та прийнятті рішень державними органами вища, якщо до формування органів та призначення ключових осіб залучено кілька суб'єктів влади.
I.10. Члени керівного органу обираються декількома суб'єктами
I.7. Члени керівного органу призначаються різними способами (декількома суб’єктами)
I.iii Правління забезпечує певну гарантію неупередженості та запобігає можливим конфліктам інтересів. Якщо його відбір не є достатньо незалежним та прозорим, збільшується ризик зловживань. До процесу відбору членів Правління має залучатися більше одного суб’єкта влади.
I.11. Члени Правління обираються декількома суб'єктами
I.iv Термін повноважень вищих посадових осіб та членів Наглядової ради встановлений на два строки поспіль збільшує ризик, що такі особи будуть діяти догідливо щодо своїх виборців. Кандидати на ключові посади мають балотуватися на один термін. У разі відсутності професійних кандидатів може бути розглянута альтернатива, щоб одна і та ж особа могла брати участь у конкурсі на посаду максимум два рази, але не підряд.
I.13. Члени керівного органу не мають права обіймати певні посади після закінчення терміну їх повноважень
I.14. Строк повноважень членів керівного органу обмежений
I.15. Одна і та ж особа не може бути призначена членом керівного органу більше, ніж два строки підряд
I.v Задля підвищення прозорості та громадського нагляду за менеджментом інституцій, резюме членів керівного органу мають бути загальнодоступними.
I.vi Нормативні акти, що регулюють організацію та діяльність державних установ, повинні бути доповнені чіткими положеннями, що забороняють приймати кандидатів на керівні посади у випадку, якщо останні протягом останніх двох років були залучені до політичної діяльності у якості члена будь-якої політичної партії.
II. Звільнення посадових осіб
II.i Якщо існує можливість звільнити членів керівних та колективних органів без причини або з невизначеним обґрунтуванням, це означає сильну залежність. Будь-яка посадова особа повинна бути звільнена, якщо вона зробила вчинок, несумісний із виконанням своїх службових обов'язків. Відповідні причини мають бути чітко прописані у законодавчих актах та документах.
II.1. Звільнення голови державного органу можливе з причин, пов'язаних з політикою
II.2. Звільнення голови державного органу можливе на розсуд уповноваженого органу державної влади
II.3. Звільнення голови державного органу можливе в тому випадку, якщо призначений голова був засуджений за злочин або якщо він більше не відповідає критерію політичної незалежності
II.4. Звільнення члена Правління можливе лише з підстав, передбачених законодавством і повинно бути обґрунтованим
II.ii Для частини державних органів рішення щодо звільнення кандидатів з керівних посад може залежати тільки від одного суб’єкта чи гілки влади (наприклад, від уряду). Незалежність в управлінні державними органами вища, якщо у рішенні щодо звільнення ключових осіб залучено кілька суб'єктів влади.
II.5. Звільнення голови державного органу повинне здійснюватися декількома суб’єктами
II.iii Правління забезпечує певну гарантію неупередженості та запобігає можливим конфліктам інтересів. Якщо звільнення його членів не є достатньо незалежним та прозорим, збільшується ризик зловживань. До процесу рішення щодо звільнення членів Правління має залучатися більше одного суб’єкта влади.
II.6. Звільнення члена Правління має здійснюватися декількома суб’єктами
III. Суверенітет та конституційні основи
III.i Законодавство не усіх державних установ чітко декларує незалежність їх рішень та необхідність інституції діяти самостійно, хоча функції чітко це передбачають. Існує потреба внести необхідні уточнення задля зменшення ризиків впливу на майбутні рішення державного органу.
III.13. Державний орган має повноваження приймати рішення про власну внутрішню організацію
III.15. Державний орган уповноважений самостійно визначати свій штатний розпис
III.6. Вплив у будь-який спосіб на орган Кабінетом Міністрів України виключено
III.7. Державний орган незалежний у своїх рішеннях
III.ii Державний орган не повинен бути безпосередньо фінансово залежним. З метою посилення фінансової незалежності необхідно створити окрему статтю бюджету та диверсифікувати джерела для фінансування інституції.
III.10. Формування бюджету державного органу визначено в законі України
III.11. Державний орган є головним розпорядником коштів Державного бюджету України
IV. Доходи посадових осіб та службовців
IV.i Необхідно забезпечити надання інформації про заробітні плати та винагороди, що виплачуються державним службовцям різних категорій у державному органі.
IV.1. Інформація про середню місячну заробітну плату голови державного органу є загальнодоступною
IV.2. Інформація про середню місячну заробітну плату заступника голови державного органу є загальнодоступною
IV.3. Інформація про середню місячну заробітну плату членів Правління державного органу є загальнодоступною
IV.4. Інформація про середню місячну заробітну плату високопосадовців державного органу є загальнодоступною
IV.5. Інформація про середню місячну заробітну плату працівників державного органу є загальнодоступною
IV.ii Високопосадовці державних установ потребують подальшої фінансової мотивації, щоб забезпечити практичне досягнення цілей інституції. Політика щодо заробітної плати повинна передбачати наближеність зарплат до ринкових.
IV.iii Мотиваційна винагорода спеціалістам/виконавчим працівникам державних установ необхідна для забезпечення належного функціонування державних інституцій та найму персоналу з високим рівнем професіоналізму. Крім того, необхідно визначити деякі додаткові інструменти мотивації та стимулювання.
V. Процес відбору на посаду керівника установи
V.i Не всі державні установи публікують на своєму сайті інформацію про наявні вакансії або розділ з вакансіями відсутній. Відсутність інформації робить відбір недостатньо прозорим та відкритим, що призводить до зменшення конкуренції.
V.1. Оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад опубліковано на сайті державної установи
V.ii Недостатні та погано визначені вимоги до кандидатів на високі посади в державних органах не гарантують ретельного та прозорого процесу відбору. Необхідно зобов’язати кандидатів подавати мотиваційний лист, декларацію та проект чи бачення стратегії розвитку інституції при подачі документів на конкурс.
V.10. Кандидати мають відповідати вимогам доброчесності (докази відсутності судимості)
V.11. Кандидати мають відповідати освітнім вимогам (вища освіта)
V.6. Кандидати повинні подати резюме
V.7. Кандидати повинні подати мотиваційний лист
V.8. Кандидати мають подати пропозицію стратегії управління
V.9. Кандидат має подати декларацію про майновий стан (під час подання заяви або при вступі на посаду)
V.iii Кандидати на керівні посади повинні бути зобов'язані подати проект щодо стратегії управління і представити його в ході публічних слухань. Це дасть змогу вимірювати результати діяльності державних установ, враховуючи заздалегідь визначені цілі та показники. Це має розширити та посилити громадський контроль за інституціями та зменшити необхідність здійснення контролю з боку політиків.
V.19. Кандидати презентують розроблену стратегію управління на співбесіді
V.8. Кандидати мають подати пропозицію стратегії управління
V.iv Низький рівень професійних вимог часто не забезпечує достатньої якості державних службовців. Обов’язковим критерієм має стати володіння принаймні однією іноземною мовою (англійська, німецька, іспанська та французька) та перевірка здатності кандидатів спілкуватися однією з цих мов та розуміти професійні тексти.
V.12. Кандидати мають знати принаймні одну іноземну мову (окрім російської - англійська, німецька, французька, іспанська тощо).
V.v Нормативні акти, що регулюють організацію та її діяльність, повинні бути чітко доповнені конкретними вимогами щодо освіти, досвіду роботи та політичної незалежності кандидатів на посаду в керівному органі державної інституції.
I.12. Кандидати на посаду керівного органу повинні відповідати конкретним вимогам щодо їх політичної незалежності
V.11. Кандидати мають відповідати освітнім вимогам (вища освіта)
V.14. Кандидати мають відповідний досвід роботи
V.vi Інституції, від яких вимагається незалежність, не повинні мати особистих зв'язків із суб'єктами, задіяними у здійсненні державної влади та розробці законодавчих актів (зокрема, політичними партіями та рухами). Проблема полягає в тому, що вимоги щодо забезпечення політичної незалежності є невизначеними. Необхідно поставити умову неможливості прямого переходу політиків на ключові керівні посади в інституціях.
V.13. Кандидатам не дозволяється переходити з політичної посади
V.vii Громадські слухання повинні бути обов’язковим інструментом та частиною процесу відбору під час заміщення керівних посад у державних інституціях. Існуючі нормативні акти щодо громадських слухань повинні впроваджуватися як частина кожного процесу відбору. Має бути передбачено наступне:
а) кандидати повинні бути загальновідомі заздалегідь;
б) інформація про кандидатів (резюме, додаткова інформація) повинна бути загальнодоступною;
в) проведення громадських слухань з можливістю поставити запитання кандидатам як політичними представниками, так і громадськістю, ЗМІ та іншими зацікавленими сторонами;
г) прямий ефір або аудіо / відеозапис та публічне розповсюдження громадських слухань;
д) надання шансу взяти участь у громадських слуханнях експертам.
I.16. Громадські слухання є частиною процесу відбору керівних посад
V.15. Інтерв'ю з кандидатами є публічними (проводяться публічні слухання кандидатів)
V.16. Список кандидатів та перелік поданих ними документів (резюме, мотиваційний лист, стратегія управління) публікуються до проведення інтерв'ю з кандидатами
V.17. Співбесіди з кандидатами транслюються в прямому ефірі
V.18. Запис трансляції публікується онлайн
V.20. Представники громадськості (ЗМІ, НУО) мають право задавати питання кандидатам протягом співбесіди/публічних слухань
V.viii Було б доцільно оприлюднити сесії оцінювання та підрахунку балів кандидатів, оскільки це суттєво збільшило б прозорість, а також довіру до цих відкритих конкурсів.
V.23. Після публічних слухань/співбесіди комісія оприлюднює оцінку кандидатів та своє рішення.
V.ix Експертна комісія має гарантувати, що кандидат відповідає встановленим законодавством критеріям. Для цього можна залучати спеціальні агентства, організовувати навчання для наслідування трендів по відбору кандидатів, які використовують спеціалісти в приватному секторі.
V.21. Список членів комісії, які проводять співбесіду/громадські слухання, опубліковано
V.22. Члени комісії є представниками декількох різних установ
V.24. Кожен член комісії має право оцінювати кандидата окремо
